14 грудня Православна Церква відзначає день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого, який є також і днем тезоіменитства Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Напередодні свята, 13 грудня 2022 року, Святійший Патріарх Філарет у Володимирському кафедральному соборі звершив Всенічне бдіння.

У самий день свята, 14 грудня, Патріарх Філарет відслужив у соборі Божественну літургію.

Його Святості співслужили архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій, архієпископ Фалештський і Східно-Молдовський Філарет, єпископ Сумський і Охтирський Никодим, єпископ Дніпровський і Криворізький Даниїл, єпископ Одеський і Балтський Никон, єпископ Херсонський і Таврійський Михаїл, єпископ Маріупольський і Феодосіївський Хризостом, єпископ Ришканський, вікарій Східно-Молдовської єпархії Авів та духовенство.

Після літургії був відслужений подячний молебень, під час якого Патріарх виголосив молитву за Україну, щоб Господь Бог звільнив нас від нашестя російських окупантів та благословив наш народ єдністю і справедливим миром.

Від імені архієреїв, духовенства та парафіян Святійшого владику привітав архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій:

“Ваша Святосте! Вітаючи Вас у день Вашого тезоіменитства, ми маємо чудову нагоду вкотре замислитися над тим, як Господь саме Вас обрав для здійснення історичної місії в житті України. Всі ми є свідками того, як Господь руками Святійшого Патріарха Філарета за роки незалежності з маленької гірчичної зернини зростив велике плодюче дерево, яке віттям своїм покрило всю Україну. Відтоді, як Україна стала незалежною державою, Ви, Ваша Святосте, були і є незламним борцем за незалежну єдину автокефальну Українську Православну Церкву. Було у Вас багато однодумців і сподвижників у Вашій боротьбі. Деякі з них уже преставилися перед Господом, але більшість, на превеликий жаль, зрадили Вас у цій боротьбі, продали свою гідність і совість, обравши мамону. Якби всі архієреї після Помісного собору УПЦ 1991 року залишилися вірними рішенню цього Собору, в Україні була б і залишилась єдина помісна автокефальна Православна Церква. За зраду купки архієреїв, а ще й колаборантів при владі, український народ платить неймовірно високу ціну.

Неприпустимим і жахливим є те, що на 10-му місяці руйнівної війни росії проти України під прикриттям Православної Церкви дотепер залишаються діючими осередки російських агентів, що розповсюджують наративи цієї держави-вбивці. Втім, найважливішим є не питання агентів, які прикриваються Церквою, головне питання – інституційне. Якщо певна релігійна організація має свій канонічний центр у іншій державі, вона пов’язана з цією іншою державою міцним ланцюгом: людськими контактами, власною ідеологією, власними наративами та інтересами. І тим, що є найнебезпечнішим: впливом на свідомість людей. РПЦ завжди була знаряддям зросійщення України, знищення самих уявлень про право українців на власну державність і навіть на власну ідентичність та гідність. Немає жодних сумнівів, що ця Церква як єдиний організм впродовж декількох сторіч існувала на українській землі та впливала на свідомість українців: насаджувала наративи, що українці можуть існувати тільки разом з росією і тільки у складі російської імперії.

Ситуація взаємин між Православною Церквою України та Константинопольською Церквою ніяк не краща. З часів хрещення Русі Київська митрополія була у складі Константинопольського Патріархату і завжди була залежною від нього. Константинополь вважав, що Українська Церква має існувати тільки у складі Константинопольського Патріархату. Навіть надавши такий довгоочікуваний Томос про автокефалію, матір-Церква подбала про свій меркантильний інтерес. Який? Наданий Томос за своїм змістом обмежує діяльність новоствореної Православної Церкви кордонами України. Тобто всі релігійні громади української діаспори по всьому світу мають підкорятися престолу Константинопольського Патріархату. Про яку незалежність може йтися, якщо найважливіші питання церковного, догматичного та канонічного характеру вирішує Константинопольський патріарх? Це означає лише одне: що немає ніякої автокефалії, а значить, і справжньої незалежності. Отже, канонічний центр ПЦУ також знаходиться в іншій країні. Таким чином, вона також пов’язана з цим канонічним центром людськими контактами, власною ідеологією, власними наративами та інтересами. Стає очевидним, що Константинопольська Церква разом із ПЦУ стали єдиним організмом, який уже впливає на свідомість українців, що вони можуть існувати тільки разом, і тільки під керівництвом Константинопольського патріарха.

У Православній Церкві МП є чимало людей, які вважають її українською, однак від цього вона українською не стала. Також і в ПЦУ є багато людей, які вважають її українською, але від цього вона українською не стане.

Отже, причиною створення Помісної УПЦ Київського Патріархату митрополитом Філаретом була Богом дарована незалежність України 1991 року. Саме ця Церква є єдиною канонічною Церквою, підґрунтя якої становить 34-те Апостольське правило. У ньому чітко зазначено: «Єпископам будь-якого народу слід знати першого серед них і визнавати його як главу». Відповідні канони були прийняті та підтверджені на І-му і IV-му Вселенських соборах (правилами 6-м і 17-м відповідно), у яких прописано правило створення автокефальної Церкви. Тобто в межах кожної держави, яка має свої кордони, має бути своя Церква. Таким чином, за кожним окремим народом визнається право на свою Церкву та головного архієрея. Саме тому УПЦ КП – це канонічна Церква на українській землі. Саме тому РПЦ та ПЦУ на українській землі – це велика геополітика під прикриттям Церкви, тому що вони поділяють ідеології інших держав. Єдиний вихід для МП та ПЦУ – рішуче порвати зі своїми центрами та рухатися до повної незалежності. А істинною і справжньою гарантією автокефалії Українського Православ’я та незалежності його від іноземних релігійних центрів, може бути тільки Патріархат.

В Україні є Патріархат і є Патріарх. Ваша постать Патріарха як очільника Київського Патріархату вже понад 30 років є прикладом для Предстоятелів цих двох Київських митрополій, яким шляхом має розвиватися УПЦ. Будемо молитися до Бога, щоб Він створив умови, які посприяють об’єднанню всього Українського Православ’я в єдину Українську Православну Церкву у статусі Патріархату. У цей святковий день молилися за Вас, Ваша Святосте, і надалі будемо молитися, щоб Господь зміцнив Ваше здоров’я, примножив сили та допоміг довершити справу всього Вашого життя – створення єдиної помісної автокефальної Української Православної Церкви.

Нехай Вас береже Господь, на многії і благії літа!” – побажав у вітальному слові владика Андрій.

Архієпископ Андрій подарував Святійшому владиці просфору та букет квітів.

Після вітання до присутніх з подячним і повчальним словом звернувся Святійший Патріарх Філарет.

“Ваші високопреосвященства і преосвященства, всечесні отці, дорогі браття і сестри! Насамперед, я хочу подякувати всім вам, що ви прийшли сьогодні в день пам’яті святого праведного Філарета Милостивого помолитись до цього святого, щоб Господь дав мені здоров’я і силу й надалі служити Церкві Божій.

Ми багато говоримо про визнання, про незалежність. Чому постають ці питання? Для спасіння має значення залежні ми чи незалежні? Немає. І тому, де б православний християнин не знаходився, якщо він сповідує Православну віру і живе по-православному – він спасеться. А для чого тоді ось ця боротьба за незалежність? Для спасіння? Ні, а для утвердження держави.

Для держави потрібна єдина Православна Церква. Для чого державі потрібна єдина Українська Православна Церква? Для того, щоб була міцна держава, єдина і нерозділена. Ось сьогодні ми маємо розділену Православну Церкву і, як наслідок цієї розділеності Церкви, ми маємо: Крим відібрали, Донбас, тобто розділили Україну. А розділили тому, що спочатку розділили Церкву, розділивши Церкву – розділили народ, розділили державу і тому ми і знаходимись зараз у такій ситуації. Але, треба вірити і не сумніватись, що правда переможе. Не може неправда перемогти, такого в історії ніколи не було. От я часто приводжу приклад Радянського Союзу. Була могутня держава, друга наддержава в світі, а будувалась на неправді. На якій неправді будувалась? Казали, що Бога немає. Правда це, що Бога немає? Бог є, а вони казали, що немає і тому будували на неправді. І розпався цей Радянський Союз, який будувався на неправді, миттєво. У Біловезькій Пущі зібрались три президента, підписали і Радянського Союзу немає. Так Бог Своєю правдою перемагає неправду. Так і зараз, дорогі браття і сестри, ми повинні триматись правди. Якої правди? Є українська держава, мусить бути одна Православна Церква. Буде це, досягнемо – Україна буде квітучою країною.

Чому Україна буде квітучою країною? А тому, що український народ трудолюбивий. Він не задовільняється тим, що є хата, він біля хати насаджає сад, город, а росіянин побудував хату і сидить собі в хаті, а навколо нічого немає. І тому українці це трудолюбивий і милосердний народ. Бо ще Петро І про українців сказав так: “Цей народ трудолюбивий, милосердний, але коли у нього хочуть забрати свободу, то він показує драконячі зуби”. Ось зараз у нас росія хоче забрати свободу і український народ зуби показує. Під Києвом перемогли, під Харковом перемогли, в Херсоні перемогли – оце ті “драконові зуби”, які не допустять, щоб Україна була знову підпорядкована москві.

Недалекий той час, коли ми повернемо Крим і Донбас. Донбас – це українська земля, на Донбасі немає жодного російського села, всі села українські. А що це значить? Це значить, що це є українська земля. Правда повинна торжествувати і буде це незабаром. І Крим наш буде, і Донбас, бо Господь довготерпить, але діє миттєво, знищує неправду і перемагає правда.

Нам треба молитись. Послав страждання Господь – терпіть, перетерпимо – переможемо. І тому треба бути мужніми, бадьорими, терпеливими і цим самим ми заслужимо і Царство Небесне, якщо будемо жити по правді на землі. І нехай Господь нам у цьому допомагає, за молитвами святого праведного Філарета Милостивого” – сказав у своєму слові Предстоятель.

Святкове богослужіння завершилося урочистим козацьким многоліттям Патріарху, Українській Церкві, владі, війську та побожному українському народові.

Джерело: Пресслужба Київської Патріархії