Митрополит Епіфаній ділиться своїми роздумами про роль вдячності в розвитку особистості. Він висловлює стурбованість ставленням багатьох до добра та закликає до вдячності як до ключового чинника гармонійного життя.

Вдячність як засіб повноцінного духовного життя та спілкування

Бути вдячними за благодіяння – є важливою складовою виховання, культури, поводження між людьми. Вдячність за добро виявляють навіть тварини – вони демонструють радісні відчуття тим, хто їх нагодує, обігріє, захистить від небезпеки. Тим більше здатність до вдячності повинна бути властива людям.

Однак в реальному житті ми спостерігаємо інше. Не раз доводиться бачити, як на добро відповідають байдужістю, або навіть і вимогою зробити більше та гнівом, чому не виконуються нові бажання. А буває й гірше, коли на добро відповідають злом.

Писання свідчить, що Бог є благим і люблячим за самою Своєю природою. І тому все, що походить від Бога, є добрим. Він не є і не може бути джерелом жодного зла. І добро, яке Господь виявляє людям, не обмежується лише тими, хто вірує в Нього, хто виконує Його заповіді, хто сам є добрим. Закликаючи любити ворогів та творити добро, не сподіваючись на подяку чи відплату, Спаситель вказує на приклад Бога, Який є «добрий і до невдячних, і злих» (Лк. 6: 35).
На прикладі уривка з Євангелія про зцілення десяти прокажених ми бачимо, як саме Господь благодіє навіть невдячним. Бо не подякою Він обумовив подане усім їм чудесне зцілення. Вони просили Його з вірою, що одержать – і одержали те, чого бажали.

Але лише один з них прийшов подякувати Христові за отримане зцілення. І тому лише один з десяти отримав не тільки зцілення тіла, але і почув звіщення про духовне спасіння.

НАШ ТЕЛЕГРАМ

Благодіяння, які Бог подає людям, є виявом Його любові та милосердя. Вони залежать від Господа, а не від людей. І Бог подає їх навіть тим, хто їх не заслуговує, хоча і потребує.

Однак слід усвідомлювати і розуміти, що ті блага, які людина отримує від Бога, але при цьому залишається невдячною і злою, будуть такій людині в суд і осудження. Вона, якщо не перемінить свого ставлення і не очиститься від гріхів, то буде подібною до чоловіка з притчі, який був запрошений на весільне свято, але не потурбувався, щоби вдягти належний одяг і цим вшанувати і господаря, і сам дар запрошення. Цього негідного чоловіка, як ми знаємо з Писання, господар наказав слугам викинути у темряву зовнішню.

Тому і ми, коли отримуємо благодіяння від Бога, малі чи великі, виняткові чи повсякденні, повинні за все це виявляти свою любов до нашого благодійника через вдячність. Бо в такий спосіб ми засвідчуємо свою віру в Бога, своє усвідомлення того, що блага, які ми маємо в нашому житті: здоров’я, сили, їжу і пиття, одяг і житло, успіх у справах і багато іншого, – все це з’являється не саме собою і не лише завдяки нашим зусиллям, але є плодом піклування Божого про нас.

З повним текстом проповіді можна ознайомитись на сайті Православної Церкви України за посиланням: