На початку жовтня 2026 року в Троїцькому соборі Чернігова відбулася 2-га міжнародна наукова конференція «Лазар Баранович і його доба». Науковці з України, Польщі, Угорщини та Німеччини обговорили постать архієпископа.

Конференцію організував Національний заповідник «Чернігів стародавній». Долучилася й Чернігівська єпархія ПЦУ. Пропонуємо пригадати головні віхи життя владики.

Вигляд згори на білий монастир із зеленими банями: надбрамна дзвіниця з позолоченим шпилем, за нею п'ятибанний собор, довкола мури й дерева, удалині туман над рікою
Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському — резиденція владики Лазаря Барановича впродовж 15 років
Учасники конференції стоять групою перед зеленим іконостасом із позолотою; посередині архієрей у чорному з панагією; двоє учасників тримають зелені книги; праворуч на екрані гравюрний портрет архієрея
Учасники 2-ї міжнародної наукової конференції «Лазар Баранович і його доба». Троїцький собор, Чернігів, жовтень 2026 року

Головні дати

1616 або 1620 — народження

Точна дата невідома. У миру — Лука Баранович, найімовірніше з овруцького шляхетського роду.

1650 — ректор Києво-Могилянської колегії

Освіту майбутній владика здобув у Києві, Вільні та Каліші. Ректором став у розпал козацької революції Богдана Хмельницького. Серед учнів був майбутній гетьман Іван Мазепа.

1657 — єпископ Чернігівський

Резиденцією владика обрав Спасо-Преображенський монастир у Новгороді-Сіверському. Звідти керував єпархією 15 років, відбудувавши та розширивши обитель.

1659–1661 і 1669–1676 — місцеблюститель Київської митрополії

Двічі Баранович фактично виконував обов’язки глави Української Церкви. Удруге — вже в сані архієпископа.

1668 — на боці гетьмана Брюховецького

Архієпископ підтримав війну гетьмана проти Московії. Московське військо прийшло захопити владику в полон. Не заставши архієпископа, загарбники пограбували Спаський монастир.

1671 — «Лютня Аполлонова»

Збірка з близько тисячі поезій владики вийшла друком у Києво-Печерській Лаврі. Вірші польською мовою вплинули на українське літературне бароко.

1674 — перша друкарня Лівобережжя

Друкарню заснували в Новгороді-Сіверському. Після пожежі 1679 року її перенесли до Чернігова, у Троїцько-Іллінський монастир.

Гравюра: сивобородий архієрей у митрі та саккосі тримає хрест і жезол, портрет в овальній рамці, унизу напис церковнослов'янською
Архієпископ Лазар Баранович. Гравюрний портрет із написом церковнослов’янською

1685 — «ні» митрополичому престолу під Москвою

Найавторитетніший український архієрей не забажав стати митрополитом Київським під верховенством Москви. Владика був також одним з авторів чолобитної цареві проти такого переходу. Адже Київ прийняв хрещення з Константинополя. Детальніше про Константинопольський патріархат в історії України.

1693 — спочинок

Архієпископа поховали в Борисоглібському соборі Чернігова, який владика сам відновив.

Що таке «Чернігівські Атени»

«Чернігівські Атени» — так згодом назвали інтелектуальне коло довкола друкарні владики. До нього входили письменники Іоаникій Галятовський, Дмитро Туптало та Іван Величковський. А також гравери Олександр Тарасевич та Інокентій Щирський.

Архієпископ заснував хорову капелу і Чернігівську слов’яно-латинську школу. Згодом школа стала Чернігівським колегіумом. Мета була одна: зробити стару княжу столицю центром культури Гетьманщини.

Учень, який став святим

Справу владики продовжив учень і наступник на кафедрі — Феодосій Углицький. Рівно 130 років тому Церква прославила архієпископа як святителя Феодосія Чернігівського. Перевірте день пам’яті святителя у церковному календарі.

Підсумок конференції сформулювала професорка Лариса Довга:

«Лазар Баранович – дуже складна, цікава й багатогранна людина, яка в дуже складних умовах – постійної війни, протистояння – вміла так мудро провести свій “човен”, щоб він не просто уцілів, а виріс до великого залишеного інтелектуального спадку»

Помолімося за Україну, щоб і в наш непростий час не згасало світло віри та знання.