Його не зламали ані тюрми, ані допити, ані роки вигнання — святитель Лука залишився вірним Богові до кінця.

Історія мужності, милосердя та незламної віри

СВЯТИТЕЛЬ ЛУКА – ХІРУРГ, ЯКИЙ ЛІКУВАВ ТІЛО І ДУШУ

11 червня минає 65 років від дня упокоєння святителя Луки (Войно-Ясенецького) — видатного архіпастиря, геніального хірурга, науковця світового рівня та людини непохитної віри. Його життя стало унікальним свідченням того, що справжня наука і щира віра не суперечать одна одній, а можуть гармонійно служити людині та прославляти Бога.

Майбутній святитель народився у 1877 році в Керчі. Ще в юності він мріяв про мистецтво й хотів стати художником, однак Господь приготував для нього інший шлях — служіння людям через медицину. Закінчивши медичний факультет Київського університету, Валентин Войно-Ясенецький присвятив своє життя порятунку людських життів.

Його талант хірурга проявився надзвичайно рано. Під час російсько-японської війни він працював у польових госпіталях, а згодом став одним із найвідоміших лікарів свого часу. Навіть у найважчих умовах війни, заслання та нестачі медичного обладнання він здійснював складні операції, рятуючи сотні пацієнтів.

Проте поруч із лікарським покликанням у його серці зріло й інше служіння — служіння Богові. Після смерті дружини та важких життєвих випробувань він прийняв священничий сан, а згодом став єпископом. Це рішення було особливо мужнім, адже припало на роки жорстоких більшовицьких гонінь проти Церкви.

За вірність Христу святитель Лука пережив численні арешти, допити та заслання. Його намагалися зламати фізично й морально, однак він залишався непохитним. Навіть у тюремних камерах та засланні архіпастир продовжував проповідувати, лікувати людей і свідчити про Божу любов.

Під час Другої світової війни владика Лука звернувся до влади з проханням дозволити йому працювати військовим хірургом. Його знання та досвід допомогли врятувати тисячі поранених воїнів. Саме тоді він остаточно утвердився як одна з найвизначніших постатей медицини XX століття.

Його праці з хірургії стали класикою медичної науки. Особливу славу здобула книга «Нариси гнійної хірургії», яка й сьогодні залишається цінним джерелом для лікарів. Водночас святитель ніколи не шукав земної слави. Отримані державні нагороди та премії він використовував для допомоги сиротам і підтримки Церкви.

У 1946 році архієпископ Лука прибув до Криму, де взявся за відродження церковного життя після років руйнувань та переслідувань. Він відкривав храми, підтримував духовенство, проповідував та одночасно продовжував лікувати людей.

11 червня 1961 року святитель відійшов до Господа. Його земний шлях завершився, але духовна спадщина продовжує надихати мільйони людей у всьому світі. У 2000 році Церква прославила його в лику святих.

Сьогодні постать святителя Луки залишається символом жертовного служіння, милосердя та вірності Христу. Його життя нагадує, що навіть серед найважчих випробувань людина здатна залишатися світлом для інших, несучи зцілення не лише тілу, а й душі.

МОЛИТВА ДО СВЯТИТЕЛЯ ЛУКИ, АРХІЄПИСКОПА КРИМСЬКОГО

О всеблаженний сповіднику і святителю отче наш Луко, великий угоднику Христовий! З розчуленням схиливши коліна сердець наших і припадаючи до раки чудотворних мощей твоїх, молимо тебе, як діти батька: почуй нас, грішних, і принеси нашу молитву до Чоловіколюбного і Милосердного Бога.
Бо біля Нього ти тепер у радості святих і з чинами ангельськими перебуваєш. Істинно віруємо, що любиш нас тією ж любов’ю, як і всіх ближніх полюбив ти, ще на землі перебуваючи.
Випроси у Христа Бога нашого, щоб утвердив у Святій Своїй Церкві дух істинної віри і благочестя, пастирям її дав ревність до святості і піклування про спасіння ввіреного їм стада. Хворим подай зцілення, скорботним утіху, знедоленим допомогу, усіх же нас благослови та зміцни на шляху спасіння.
Не залишай нас своїм святительським заступництвом, але допоможи нам у мирі й покаянні пройти земний шлях наш, щоб удостоїтися Царства Небесного і там разом з тобою прославляти Отця, і Сина, і Святого Духа нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Джерело: Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія