Пом’яни́, Го́споди, усо́пшаго раба́

Твоє́го, отца́ на́шего

Митрополи́та Мефо́дія

і всіх в наде́жді Воскресе́нія, і жи́зні вíчния,

і Твоє́го приобще́нія усо́пших

правосла́вних оте́ц

і бра́тій на́ших,

Человіколю́бче Го́споди.

24 лютого 2015 р.Б. близько 19 години в Києві назавжди зупинилось серце Блаженнішого МЕФОДІЯ, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви (2000–2015).

Предстоятеля, який, забувши про особисті інтереси, про власне здоров’я, щиро служив повноті своєї Церкви. Керманич, який справді був здатним 15 років стояти на чолі УАПЦ, твердо і непохитно слідуючи задекларованому курсу та стратегічній меті автокефального руху в Україні, — остаточному створенню помісної Церкви з патріаршою формою правління. Первосвятительське служіння Блаженнішого владики МЕФОДІЯ лягло в основу історичної та епохальної події, що відбулась в Україні 2018 р. Б., — створення Єдиної Православної Церкви України, визнаної Вселенською Патріархією, та отримання Томосу.

Митрополит МЕФОДІЙ беззаперечно відповідав головній вимозі як Предстоятель — це жива християнська віра й засвідчене життям щире бажання бути з Богом, жити згідно з Його волею, шукаючи насамперед царства Божого і правди Його (Мф. 6:33).

Блискучий проповідник, що навчав не лише словом, а й власним прикладом, будучи невід’ємною частиною свого народу, української культури та традицій, людина проста, щира і відкрита, вчитель, який намагався привити своїм вихованцям любов до величної східної традиції православ’я, самокритичний і високоінтелектуальний, ієрарх, який умів визнавати власні помилки, владика, якого нам кожному по-своєму не вистачає всі ці чотири роки.

Сьогодні духовенство, віряни, друзі та близькі молитовно вшановують пам’ять блаженноспочилого, підносячи свої молитви за спокій Владики МЕФОДІЯ, сподіваючись, що пам’ять про нього житиме з роду в рід.

Вічна пам’ять!