ОНЛАЙН ПОСЛУГИ
Світ змінюється — але присутність Бога залишається незмінною.
Навіть коли ми далеко від храму, Господь чує кожну молитву, промовлену з любов’ю та вірою.
Онлайн-послуги автокефальної Української Православної Церкви (Православної Церкви України) — це сучасний шлях до духовної єдності.
Тут кожен може:
– долучитися до богослужіння через відеотрансляцію;
– поставити свічку у храмі;
– подати записку за здоров’я чи за упокій;
– зробити пожертву, підтримавши святиню, яка молиться за народ.
Це не просто технологія — це жива молитва, що долає кордони і відстані.
Онлайн-платформа сучасної Церкви об’єднує тисячі сердець у спільній вірі, дарує відчуття присутності, миру й підтримки, якої так потребує кожна людина.
Бог чує тебе, де б ти не був.
Зроби крок назустріч — і відчуй, як віра оживає навіть через екран у цифровому просторі віри.
Коли подаєте церковні записки, дотримуйтеся таких правил
1. Пишіть розбірливими, великими літерами.
2. Вкажіть у записці – “За здоров’я” або “За упокій”.
3. Імена пишіть у родовому відмінку (питання “кого?”).
4. Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
5. Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
6. Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років – отроком (отроковицею).
7. Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого поминаєте, та вказувати, якими родичами вони вам доводяться.
8. Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”.
9. Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”, “вагітної”.
10. У записках про спочилих відзначте “новопреставленого” (від дня смерті до виповнення 40 днів), “приснопам’ятного” (покійний, що має цього дня пам’ятні дати), «вбитого».
11. За тих, кого Церква прославила в сонмі святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не потрібно.
У храмі на богослужінні поминають лише хрещених в Православній Церкві. На літургії можна подати записки про здоров’я і за упокій.
За здоров’я записки подаються на проскомидію, єктенію, молебень.
За упокій – на проскомидію, єктенію, панахиду.
Проскомидія – перша частина літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою; Ця молитва має найбільшу силу і до неї потрібно прибігати по можливості як найчастіше.
Єктенія: імена зачитуються після читання Євангелія на Літургії, поминання відбувається привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминають повторно, на требах.
Молебень: окрема служба (треба) на замовлення. У записці на молебень можна вказати, кому він адресований: наприклад – молебень до якоїсь ікони Богородиці, святого, подячний тощо.
Панахида: окрема служба про померлих, що відправляється часто.
Існують ще Батьківські суботи, перед якими служиться Парастас –спеціальна заупокійна служба. Записки, подані на Батьківську суботу, читаються і напередодні, в п’ятницю, на парастас, і в суботу під час Літургії на єктенії, і після Літургії на панахиді.
І про живих, і про померлих можна також замовляти сорокоуст, піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання.
Сорокоуст: молитва на проскомідії напротязі 40 днів з вийманням часточки зі святої просфори; піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання відбувається за тим самим принципом.
У записках пишуть імена тільки хрещених людей.
Писати їх слід у родовому відмінку: за здоров’я (кого?) Іоанна, за упокій (кого?) Параскеви.
Новонароджених (іще нехрещених) записують так: (ім’я матері) з чадом.
Вагітних – непразної (ім’я).
Хворих – болящої (го) (ім’я).
У записках про спочилих не можна подавати імена самогубців, нехрещених немовлят (про них моляться вдома).
Коли подаєте церковні записки, дотримуйтеся таких правил
1. Пишіть розбірливими, великими літерами.
2. Вкажіть у записці – “За здоров’я” або “За упокій”.
3. Імена пишіть у родовому відмінку (питання “кого?”).
4. Вказуйте повне православне ім’я, навіть якщо поминаєте дітей (наприклад, не Серьожі, а Сергія, не Поліни, а Аполлінарії).
5. Перед іменами священнослужителів указуйте їхній сан, повністю або в зрозумілому скороченні (наприклад, архієп. Никона, ієрея Петра).
6. Дитина до 7 років називається немовлям, від 7 до 15 років – отроком (отроковицею).
7. Не слід писати прізвища, по батькові, звання, професії тих, кого поминаєте, та вказувати, якими родичами вони вам доводяться.
8. Проте допускається включення у записку слів: “воїна”, “ченця”, “скорботного”, “хворого”, “подорожуючого”, “ув’язненого”, “учня”, “заблудлого”.
9. Не писати: “стражденного”, “озлобленого”, “дівиці”, “удовиці”, “вагітної”.
10. У записках про спочилих відзначте “новопреставленого” (від дня смерті до виповнення 40 днів), “приснопам’ятного” (покійний, що має цього дня пам’ятні дати), «вбитого».
11. За тих, кого Церква прославила в сонмі святих (наприклад, блаженну Ксенію), молитися вже не потрібно.
У храмі на богослужінні поминають лише хрещених в Православній Церкві. На літургії можна подати записки про здоров’я і за упокій.
За здоров’я записки подаються на проскомидію, єктенію, молебень.
За упокій – на проскомидію, єктенію, панахиду.
Проскомидія – перша частина літургії, коли за кожне ім’я, вказане в записці, із особливих просфор виймають частинки, які згодом із молитвою про прощення гріхів тим, кого поминають, опускають у Чашу, де вони омиваються Кров’ю Христовою; Ця молитва має найбільшу силу і до неї потрібно прибігати по можливості як найчастіше.
Єктенія: імена зачитуються після читання Євангелія на Літургії, поминання відбувається привселюдно. Його зазвичай здійснює диякон. Після закінчення літургії єктенійні записки в багатьох храмах поминають повторно, на требах.
Молебень: окрема служба (треба) на замовлення. У записці на молебень можна вказати, кому він адресований: наприклад – молебень до якоїсь ікони Богородиці, святого, подячний тощо.
Панахида: окрема служба про померлих, що відправляється часто.
Існують ще Батьківські суботи, перед якими служиться Парастас –спеціальна заупокійна служба. Записки, подані на Батьківську суботу, читаються і напередодні, в п’ятницю, на парастас, і в суботу під час Літургії на єктенії, і після Літургії на панахиді.
І про живих, і про померлих можна також замовляти сорокоуст, піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання.
Сорокоуст: молитва на проскомідії напротязі 40 днів з вийманням часточки зі святої просфори; піврічне, річне, п’ятирічне і вічне поминання відбувається за тим самим принципом.
У записках пишуть імена тільки хрещених людей.
Писати їх слід у родовому відмінку: за здоров’я (кого?) Іоанна, за упокій (кого?) Параскеви.
Новонароджених (іще нехрещених) записують так: (ім’я матері) з чадом.
Вагітних – непразної (ім’я).
Хворих – болящої (го) (ім’я).
У записках про спочилих не можна подавати імена самогубців, нехрещених немовлят (про них моляться вдома).
Соц.медіа