Щоб у ранки і теплі, й холодні не ішли шикуватись хрести, щоб не плакали душі голодні, свічку-пам’ять свою запали…

Кожну останню суботу листопада українці молитвою згадують усіх тих, хто загинув внаслідок «посту від диявола» — саме так названо злочин, що увійшов в нашу історію, як Голодомор. 23 листопада — особливий День молитовного поминання усіх його невинно знищених жертв.

Знов прокинулись ранки холодні.
Дощ хрестами в сніжинках застиг.
Поминаючи мертвих сьогодні,
Ми рятуєм майбутнє живих.

День жалю… День скорботи, печалі
Запалив нашу пам’ять. Свічки –
Це ті душі, листочки опалі,
Хто став тінню в голодні роки.

Без притулку у храмі Господнім,
Поміж хвилями Лети-ріки
Стогнуть душі, бо в серці народнім
Проросли забуття колючки.

Полікуймо свічею-зорею
День минулий. Згадаймо усіх,
Хто любов’ю живою своєю
Поділитися з нами не встиг…

Щоб у ранки і теплі, й холодні
Не ішли шикуватись хрести,
Щоб не плакали душі голодні,
Свічку-пам’ять свою захисти.

Запалена поминальна свіча горить по тих 9 мільйонах, а може, десяти, хіба ж зараз можна порахувати їхні замучені душі, і не дає нам забути минулого. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті.

Відчинімо наші душі і серця для пам’яті про ті страшні роки. Зробімо все для того, щоб ніколи, за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.

Прес-служба Тернопільської єпархії ПЦУ

5 thoughts on “Щоб у ранки і теплі, й холодні не ішли шикуватись хрести, щоб не плакали душі голодні, свічку-пам’ять свою запали…

Залишити відповідь до Зіновій Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *