Різдвяне послання архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора

Різдвяне послання
Архієпископа Тернопільського і Кременецького Нестора
Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву
та всім вірним 
Тернопільської єпархії

Дорогі браття і сестри!

Христос народився!

Сьогодні нас зібрала в храмі звістка про те, що на землі, у Вифлеємі Юдейському народився Син Божий, Спаситель Ісус Христос. Ми поспішаємо, як колись пастухи, до вертепу, щоб поклонитися новонародженому Христу. Ми подорожуємо, як мудреці зі Сходу, до Вифлеєму, щоби вшанувати Царя Світу. Ми приносимо Богові дари нашої віри, любові та смирення. Ми дякуємо Творцю світу за Його велике благовоління до нас, грішних, адже Він послав на землю Свого Божественного Сина, щоб Той визволив нас від прокляття гріха і смерті. Завдяки приходу на землю Господа людство знову возз’єдналося з Богом, ми стали дітьми Божими, усиновлені нашим Творцем, і отримали величний і найцінніший спадок – Царство Небесне і вічне життя.

Різдво Христове – одне з найулюбленіших свят не лише церковного, а й календарного року для більшості людей, а особливо дітей. Це свято, коли родини збираються разом, відкладаючи всі інші справи, всі радіють, колядують, дарують подарунки. Свято Різдва стало справді сімейним святом, святом радості та творення добрих діл. Але дуже важливо пам’ятати, що саме ми святкуємо в цей день. Ми святкуємо не просто можливість зібратись разом, всією родиною, ми святкуємо найвеличнішу подію в історії людства, якої не було до цього і яка ніколи не повториться, – Син Божий став людиною, народився на землі, щоб визволити людство від прокляття гріха і смерті, відновити єдність між Богом і людиною.

У наш час тотальної секуляризації, час, коли люди згадують Бога лише у разі хвороби, біди чи якоїсь особливої потреби, для багатьох віра перетворюється на традицію. Ми традиційно йдемо до храму, бо знаємо, що це треба робити, бо звикли, бо нас так у дитинстві навчили, а не тому, що відчуваємо внутрішню потребу. Приходячи до храму, ми не молимось, а думаємо про наші земні повсякденні справи. Навіть до причастя Святих Христових Тайн ми приступаємо не тому, що наша душа прагне з’єднатися з Христом, а тому, що ми звикли, що так треба зробити після сповіді.

Те саме відбулося у нашій свідомості зі святом Різдва Христового. Ми дивимося на західні, європейські традиції святкування Різдва та переймаємо їх, частково зберігаємо наші народні традиції Святої вечері, вертепу та колядок, але чим далі – тим більше забуваємо про Того, Народження Кого ми мали б святкувати. Різдво для багатьох людей перетворилося на родинне веселе свято без Христа. Ми не дякуємо Богові за те, що Він спас нас через земне народження Свого Божественного Сина, ми просто святкуємо і радіємо земною, не духовною радістю.

Останнім часом, особливо цього року, все частіше порушується питання дати святкування Різдва Христового. 25 грудня за яким календарем ми маємо святкувати Різдво – за новим чи старим стилем? Ці суперечки та боротьба за календарне питання все більше і більше розділяють та озлоблюють українське суспільство. Часом для окремих людей питання дати стає важливішим, ніж сама подія пришестя у світ Спасителя. І ніхто не говорить про те, що святкування Різдва Христового 25 грудня чи 7 січня допоможе йому вести більш побожне життя, чинити добрі діла, укріпить його у вірі, допоможе зрозуміти як правильно йти по шляху до спасіння. Як правило, в хід йдуть аргументи чисто земні і людські, ніяк не пов’язані з тим, заради чого прийшов на світ Спаситель. У них немає любові до Бога чи людей – є лише бажання довести свою правоту. І це розділення зовсім не сприяє тому, щоб святкування Різдва Христового принесло мир та спокій нашим душам.

Господь наш Ісус Христос прийшов на землю для того, «щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). Саме в цьому суть свята Різдва Христового. Не в подарунках чи даті святкування, а в тому, щоб стати на шлях до спасіння і вічного життя. Христос прийшов, щоб взяти на Себе гріхи всіх людей і викупити від прокляття (Гал. 3:13) та зробити нас дітьми Божими по благодаті (Ін. 1:12). Святкуючи Різдво, ми повинні дякувати Богові за Його велику любов до нас і старатися жити за тим прикладом, який Він залишив нам (1 Пет. 2:21).

У ці святкові дні Христового Різдва щиро вітаю зі святом духовенство нашої великої єпархії та бажаю Божого благословення і допомоги у служінні на благо Помісної Церкви нашого народу. Вітаю обласну, районну та місцеву владу нашої області. Нехай Господь допоможе вам достойно дбати про жителів нашого краю і працювати для їх блага. Вітаю українських воїнів, котрі святкують Різдво Христове на передовій та завдяки яким ми можемо славити Бога, не боячись обстрілів та нападу ворогів. Закликаю всіх не забувати про наших захисників і підтримувати їх не лише матеріальною допомогою, а й добрим словом підтримки і молитвою про те, щоб їх беріг Господь і щоб усі вони живими і здоровими в найкоротший час повернулися додому з перемогою. Вітаю всіх православних християн нашої області і бажаю всім у мирі і любові провести ці святкові дні; не в розвагах та застіллях, а в щирій молитві та духовному вдосконаленні, щоб світло Вифлеємської зорі просвітило наші душі та серця світлом Божого благословення та добра.

Нехай новонароджений Христос Спаситель дарує всім нам душевний мир, щоб сповнені Його любов’ю і благодаттю, ми стали на шлях сповнення Христових заповідей та спасіння наших душ. Амінь.

Христос народився, славімо Його!

Нестор,
архієпископ Тернопільський і Кременецький

Різдво Христове
2019/2020 рік
м. Тернопіль

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *