Митрополит Епіфаній: “Кожна людина, яка прагне взяти хрест свій та йти за Спасителем – отримує особисто від Нього і настанову, і підтримку, і розраду, і захист, і сили, і натхнення”

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

в десяту неділю після П’ятидесятниці

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні через читання з Першого послання до Коринфян апостол Павло продовжує, як і у попередні недільні дні, давати нам настанови, нагадуючи про наші християнські обов’язки, здійснюючи які ми можемо досягнути спасіння.

Які ж це обов’язки? Або, якщо сказати іншими словами, взятими з Євангелія, які частіше має повторювати для себе кожна людина: «Що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лк. 18:18) Бо ставлячи це питання – «що мені зробити?» – почуємо і відповідь на нього, яку дає Сам Господь. В чому полягає ця відповідь?

Як і багато божественних настанов, ця відповідь має дуже коротку форму, сповнену глибоким змістом.

Згадаймо, наприклад, як коротко, просто, ясно викладені головні заповіді Божі, які стосуються відносин між людьми. Вони сказані так, що всяка людина може легко запам’ятати їх. «Шануй батька твого і матір твою […]. Не вбивай. Не перелюбствуй. Не кради. Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого. Не бажай […] нічого, що у ближнього твого» (Вих. 20:12-17).

І навіть ці короткі, хоча і глибокі за змістом заповіді, Господь ще більш стисло викладає, коли відповідає на питання про найбільшу заповідь Закону Божого. Він каже: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22:39). Цю саму настанову і повеління Спаситель повторює перед Своїми стражданнями у розмові з учениками: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:34).

Коротка форма допомагає запам’ятати і сприйняти такі настанови кожному, незалежно від обдарувань, життєвого досвіду та інших різноманітних зовнішніх обставин життя людини. Бо якби головні настанови Божі були викладені виключно у розлогих поясненнях і коментарях, з приписами на кожен випадок і різноманітними витлумаченнями – то лише підготовлені роками навчання, обдаровані та премудрі могли би в повноті зрозуміти їх.

Але, як ми чули у минулі недільні дні з читання апостольського послання, християнство у самій своїй природі прямо протиставляється різноманітним спільнотам, згуртованим у пошуках мудрості віку цього навколо тих чи інших талановитих мудреців. Але щоби ніхто ані величався мудрістю своєю, якщо має її, ані засмучувався, якщо не має такого обдарування, апостол Павло ясно наголошує, що не вона, мирська мудрість, є основним джерелом пізнання Бога і Його волі. Адже часто буває так, що йдучи у пошуках мудрості, людина не наближається до Бога, а навпаки – віддаляється від Нього, обожнюючи саму себе. І сьогодні ми знову чуємо, як апостол Павло називає себе «безумним Христа ради» (1 Кор. 4:10) і, вказуючи на різноманітні приниження, які доводиться переносити, підсумовує: «Ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині» (1 Кор. 4:13).

То що ж це за коротка відповідь, про яку було раніше згадано? Ось вона: на питання «Що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?», Господь Ісус Христос відповідає: «Йди слідом за Мною» (Лк. 18:22).

«Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя» (Ін. 8:12) – таким є слово Христове, яке є беззаперечною істиною, і саме ним пояснюється, чому Христос закликає йти за Ним. Бо Він, наш Спаситель,  є те «Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін. 1:9), як каже євангеліст Іоанн, проголошуючи: «Світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:5).

Отже, йти за Христом – це єдиний шлях досягнення спасіння і успадкування блаженного вічного життя. Минулого недільного дня через слова послання апостол Павло нагадував нам: «Ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос» (1 Кор. 3:11). І тепер знову ми чуємо від апостола заклик, на якому сьогодні хочу, щоби ми зосередилися – заклик, звернений до кожного з нас, християн: «Благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу» (1 Кор. 4:16).

Ось це і є ще одна відповідь на питання про те, в чому полягають наші християнські обов’язки. Вона дуже проста для запам’ятання, хоча, цілком очевидно, потребує багато зусиль для втілення в життя – наш обов’язок є йти за Христом, уподібнюватися Йому.

Цю саму думку апостол Павло у Посланні до Филип’ян викладає так: «У вас повинні бути ті самі почування, як i в Христі Ісусі: Він […] упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної». (Флп. 2:5-6,8).

Тобто, ми не просто маємо настанови, як треба робити, а чого треба уникати, що є чеснотами, а що – гріхами. Ми маємо значно більше, бо ми маємо вічно живий Зразок, ми маємо Провідника, ми маємо Учителя, Господа нашого Ісуса Христа, на Якого повинні дивитися, як на приклад, за Яким повинні йти шляхом істини, від Якого навчатися премудрості та праведності.

І тут може виникнути справедливе питання: а хіба можливо нам, звичайним людям, наслідувати Сина Божого? Адже Спаситель наш є істинний Син Божий, друга Особа Пресвятої Тройці. Чи можемо ми, чи здатні, наслідувати Бога?

Цілком очевидною є відповідь: самі, своїми власними силами ми не можемо уподібнитися Христу. Але хіба Спаситель вимагає від нас неможливого? Хіба Бог дає заповідь, яка з очевидністю не може бути виконана? Хіба Христос закликає нас до чогось недосяжного? Зовсім ні!

Сьогодні ми чули читання з 17-ї глави Євангелія від Матфея про зцілення Спасителем біснуватого отрока. Про цю саму подію розповідається і у 9-ій главі Євангелія від Марка, де з вуст Господа Ісуса Христа звучать такі слова, звернені не лише до маловірного батька біснуватої дитини, але і до кожного з нас: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Мк. 9:23).

І те, що це не просто слова, підтверджує для нас апостол Павло, у Посланні до Филип’ян засвідчуючи: «Усе можу в Ісусі Христі, Який мене зміцнює» (Флп. 4:13), а в Посланні до Галатів кажучи: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал. 2:20). І саме тому він закликає нас через слова, які чуємо з читання його Послання: «Благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу» (1 Кор. 4:16). Бо силою Божою, з допомогою Спасителя, ми можемо уподібнитися Йому і через це досягнути спасіння.

Дорогі брати і сестри!

У цих коротких словах апостольського заклику для нас насправді звучать багато корисних практичних настанов про обов’язки християн, які нам належить виконувати.

Найперше – це нагадування про те, що спастися і осягнути блаженне вічне життя ми можемо, лише слідуючи за Христом. І тут ми відразу ж згадуємо слова Господні: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16:24). Йти за Христом, уподібнюватися Йому, означає бути смиренним, як Він, бути люблячим, як Він, бути жертовним і милосердним, як Він. Бути вірним Богові, як Він був вірним Своєму Отцю.

Тому коли ми прагнемо бути дійсно християнами не лише за іменем, то частіше повинні ставити собі питання: «А як би вчинив Христос? Як би Він сказав чи зробив?», і читаючи євангельські приклади та настанови – втілювати їх у своє життя.

Більше того, ми знаємо, що Спаситель є не просто Учителем, Який у давнину сповістив нам слова істини та дав приклад святого життя – Він є живим і діючим сьогодні так само, як був живим і діючим серед апостолів у часи земного служіння. Христос є посеред нас, і буде з нами до кінця віку, бо так Він обіцяв, а слово Його – правдиве і незмінне. Тому кожна людина, яка прагне взяти хрест свій та йти за Ним – отримує особисто від Спасителя і настанову, і підтримку, і розраду, і захист, і сили, і натхнення.

І навіть про ще більше маємо сказати: через Таїнство Євхаристії Сам Христос подає Себе нам, щоби ми єдналися з Ним, були причасними Йому.

А якщо би хто мав сумніви у можливості для себе, слабкої людини, йти за Сином Божим, то для зміцнення нас на цьому шляху маємо приклад багатьох святих, які так само, як і ми, жили у світі цьому, сповненому гріха, так само були спокушувані, так само долали свої немочі – і пройшовши шлях земного життя, стали переможцями. Вони наслідували Христа, уподібнювалися Йому, і тепер є для нас, хто ще в дорозі, помічниками та наставниками, є молитовниками за нас і натхненням у боротьбі.

Тож покладімо собі на серце ці короткі слова настанови апостольської, які сповнені такого глибокого змісту та принесуть нам велику користь, якщо будемо виконувати їх: «Благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу» (1 Кор. 4:16).

Амінь.

Джерело Православна Церква України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *