Митрополит Василь Липківський: “Зішестя Св. Духа й народження Св. Христової Церкви” (на Зелені свята)

Браття! Сьогодні у нас велике свято на пошану Пресв. Тройці. Хоч ми завжди і життям і молитвами повинні вславляти Пресв. Тройцю, бо, як кажуть, без Бога ні до порога, але цей останній великий день П’ятидесятниці особливо присвячений на вславлення Пресв. Тройці, бо в цей день Зшестям Св. Духа на апостолів остаточно виявилась участь усіх трьох Осіб Пресв. Тройці в ділі нашого спасіння.

«Хто хоче пити, нехай прийде до Мене і п’є, бо хто вірує в Мене, від його серця потечуть ріки води живої» (Ів. 7, 38). З таким закликом звернувся Христос до євреїв в храмі єрусалимському в останній день великого єврейського свята, коли там урочисто святилася вода. Чим же це, якою живою водою хоче напоїти Христос тих, що вірують в Нього? Безумовно, Він хоче напоїти всіх живою водою свого Божественного слова, Своїм богонатхненним благовістям, яке, як жива вода, ніколи не повинно припинитись, а завжди живим ключем мусить бити і задовольняти кожного, хто хоче цю воду пити.

Але не тільки кожен, хто вірує, повинен сам задовольнятися живою водою Христової науки, Його Божественним словом. Ні, кожен християнин, що прийняв Христову науку, повинен сам стати і своїм життям і своїм словом не тільки виконавцем, а й благовісником Христової віри. Жива вода, якої він випив, повинна стати в ньому самому джерелом, живим ключем, з якого могли б пити й інші. Так, жива вода Христової науки й життя не повинна ніколи висихати, припинятись, чи навіть зменшуватись, а навпаки щораз збільшуватись, ширитись, своєю повіню заливати ввесь світ, з серця кожного християнина повинно забити нове джерело води живої.

Якже це може бути? Де той безмежний океан життя і слова Божого, з яким повинні бути з’єднані всі струмочки води Христової, щоб вони завжди й самі били живим ключем, щоб самі були завжди повні, завжди свіжі, завжди живі й животворчі? Такий безмежний океан життя і науки Христової є тільки єдиний: це є третя Особа Божества, це є Бог Дух Святий. Отже невичерпне джерело живої води Христової науки, з якого вона розливається невпинно по всьому світі, вічно б’є ключем і живить собою серця всіх тих, хто хоче пити і стати сам джерелом води живої.

Тому св. Іван і зауважує, що «це Христос сказав про Духа, що Його мали прийняти ті, хто вірує в Нього» (7, 29). Сам Христос у своїй останній бесіді з учениками перед своїм стражданням втішає їх тим, що обіцяє замість Себе послати від Отця Духа Святого, який наставить їх на всяку правду і перебуватиме з ними по віки. Тому й називає Він Св. Духа Порадником, Утішителем християн (Ів. 16, 13). «Я правду вам кажу, звертається Христос до учеників, краще для вас, щоб Я пішов (до Отця), бо як не піду, то Утішитель не прийде до вас, коли ж піду, пришлю Його до вас» (16, 7). Отже Христос Спаситель з’єднав живу воду свого Божественного слова, що всім дає утіху життя, з животворчим Духом Святим, що від Отця виходить, і цей Божественний Дух є те безмежне, вічне джерело життя і слова Христового, яке має пробитися в серці кожного вірного і в ньому стати джерелом води живої.

Але цей божественний Дух-Утішитель тоді тільки мав з’єднатися з живою водою Христової науки, коли Христос прославиться у своїх стражданнях, смерти, воскресінні й вшесті на небо, коли вповні виявить свою божественну істоту. Тому і св. Іван завважує з приводу заклику Христового про живу воду: «Бо не було ще на вірних Духа Святого через те, що Ісус не був ще прославлений» (8, 39). Навіть після свого воскресіння Христос заборонив ще апостолам виходити на проповідь Його слова, поки вони не з’єднаються з безмежним джерелом Божого слова і життя — з животворчим Духом Божим, і тільки після цього «охрещення в Духові Святому», з’єднання з цим невичерпним джерелом Христової живої води, з серця самих апостолів заб’є на ввесь світ і на всі віки джерело Христового слова і життя силою Духа Святого (Діян. 1, 4-5).

І от через десять днів після Вшестя Христового на небо, через п’ятдесят днів після Його Воскресіння, ця велична подія охрещення в Духові Святому святих апостолів і першої Христової церкви сталася. Це був день єврейського свята П’ятидесятниці, на спомин Синайського законодавства. В це свято перша Христова громада в кількости сто двадцять душ, на чолі з Божою Матірю і апостолами, зібралась помолитися в світлиці, мабуть тій, де Христос мав останню бесіду й таємну вечерю з учениками. Була 9-та, по східньому 3-тя, година ранку. І от почувся шум з неба, ніби від великого буйного вітру, і цей великий вихор — ознака взагалі перетворення, відживлення в природі — сповнив увесь дім, де вони сиділи, і над кожним з них з’явились і зупинились ніби вогненні язики, і всі вірні відчули великий запал у душі, сповнились Духом Святим, вийшли на дах того дому і почали вславляти різними мовами величність Божу, як Дух давав їм промовляти. Від серця їхнього, силою Св. Духа, забили джерела води живої, забили й вже не припиняться, не виснажаться по віки. Так сталось Зшестя Св. Духа на апостолів і першу Христову церкву, ця найвища Божа благодать, що діє в церкві.

Які ж зовнішні, так сказати, наочні ознаки діяння цієї благодати на спасіння світу? Перша ознака сповнення Духом Святим вірних Христових це є «дух бурний з неба», це є духовне перетворення їх, це є надання їх людській немочі божественної сили й могутносте, це є захоплення їх цією силою Божою, «що в немочах людських звершується» (2 Кор. 12, 9). Друга зовнішня ознака охрещення вірних в Духові Святому в день Зшестя Св. Духа — це є вогненні язики, що з’явились на кожному зних. Мова, слово, язик — це є найбільш виразне й найкраще виявлення благодати Св. Духа в людях. Безмежне джерело Св. Духа іменно через мову, через слово найбільше розливається по світу, вливається у серця вірних, б’є звідти живим джерелом слів і діл.

Натхнене Духом Святим слово повинно бути вогненне, запальне, повинно випалювати й нищити все недобре в душі вірного в його житті, повинно яскравими іскрами перекидатися і в душі інших людей, запалювати в них вогонь любови, братерства, вогонь віри Христової. Сам Христос називає своє божественне слово вогнем, коли казав: «Вогонь прийшов Я кинути на землю, і як Я хочу, щоб він уже скоріше запалав!» (Лук. 12, 40). Отже в мент Зшестя Св. Духа цей вогонь запалав і вже не погасне до віку, бо його підтримує і розжеврює божественна істота Св. Духа.

Нарешті третя ознака єднання Св. Духа з вірними в день Його Зшестя це та, що вони почали промовляти різними мовами і наріччями. Цей дар мов наближає вогненне слово Христового благовістя до розуміння, до душі кожного окремого народу. Мова кожного народу з’єднується з невичерпним джерелом слова Христової науки з Духом Святим, і сама робиться джерелом народньої творчости в Духові Святому, народнього життя і розквіту. Так Бог Дух Святий за заслуги Бога Сина виявляє й до віку виявлятиме свою божественну істоту на спасіння і життя світу. А первісним початком цього спасіння є воля Бога Отця, що ще через пророка говорив: «Буде останнього дня виллю Я Духа Мого на кожну людину» (Діян. 2, 17).

Любі браття і сестри! Велика і незбагнена таємниця єднання Бога з чоловіком в особі Христа Спасителя, коли янгол Божий сказав Діві Марії: «Дух Св. зійде на Тебе і сила Божа оселиться в Тобі; тим то Той, що народиться від Тебе буде святий» (Лук. 1, 35). Така ж велика таємниця — єднання Бога з усім людством в події Зшестя Духа Святого на першу Христову громаду вірних. Про неї теж можна сказати: Дух Св. зійшов на тебе і сила Божа оселилась в тобі; тому, що народжується в цей мент, буде святе.

Що ж народилося в день Зшестя Св. Духа на першу громаду вірних? Народилась св. Христова церква, як завершення Христового діла на землі, на спасіння світу. Народилась свята Христова церква, як початок божественної праці на землі Св. Духа між усіма народами, на спасіння світу. Народилась св. Христова церква, як здійснення одвічної волі Бога Отця про спасіння світу «окропленням Кров’ю Христа і освяченням Духа» (1 Петр. 1,2).

Отже сьогодні день народження єдиної святої вселенської Христової церкви, як найвищої скарбниці всіх дарів Св. Духа, на спасіння всіх народів на всі віки. В дальшому свому житті всесвітня свята Христова Церква захоплювала в свій невід, запалювала словом Христового благовістя вірних, обраних з усіх народів, заговорила всіма мовами і наріччями, поділилась на окремі народні церкви, захопила наш український нарід.

Але безмежне джерело Св. Духа в ній, що напуває церкву кожного народу, як і нашу Українську церкву живою водою благодати Св. Духа, бере свій початок з цієї величної події — Зшестя Св. Духа на першу церкву в Єрусалимі, на чолі з Божою Матірю й апостолами, в день її народження, і ні на мент ці ріки живої води не можуть припинитися в житті церкви.

Нехай же мовчить всяка плоть чоловіча! Нехай же замовкнуть ті князі церковні, що кажуть ніби вони можуть припинити джерело Духа Св. в церкві, коли не захотять своїми руками звести на неї благодать Св. Духа, ніби церква, хоч на мент, може стати безблагодатною, бо не від рук тих, чи інших єпископів, а з безпосереднього джерела хрещення в Духові Св. першої Христової церкви в день її народження, живиться всіма дарами Св. Духа й кожна церква, що потім від неї народилася. Вона ж сама і роздає дари Св. Духа окремим своїм вірним, кому для єпископства, кому для пресвітерства, чи діяконства, бо як каже ап. Павло, між духовними дарами є різниця. Дух же один. Все діє один і той же Дух, уділяючи кожному, як хоче (1 Кор. 12, 4).

Нехай же Отцю і Синові і Св. Духові — Єдиному Богові у Св. Тройці буде слава на віки вічні! — Амінь!

З Ювілейного видання до 90-ї річниці утворення УАПЦ “

Проповіді Митрополита Василя Липківського до Українського Народу”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *