“Веселі попи” та релігійна громада

Ситуацію у Тернопільській Єпархії коментує Наталія Шевчук, голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія

Завдяки сюжету ТСН сотні тисяч, якщо не мільйони, телеглядачів відкрили для себе сумну правду: священник — це не синонім святого. «Веселий піп» з «веселими дівчатами» пишуть у соціальних мережах про владику Мстислава і його партнерок по розвагам у шинку. Але не будемо покладати повноту відповідальності на церковного ієрарха, який збочив з чернечого шляху. А, тим паче, на дівчат, яким, ймовірно, й на думку не спало, що чудернацький бородатий розбишака, який кружляв їх у танках та вимахував кулаком, — чернець, який приносив обітницю безшлюбності та очільник Автокефальної Церкви на Тернопільщині…

Поставимо питання інакше: а що ми, вірні УАПЦ, зробили для того, щоби такі ситуації не могли мати місце у нашій Церкві?

Гадаєте, православні або католицькі священики, до прикладу в Америці, не вживають алкогольних напоїв? Звісно ж, уживають. Але західний світ привчив духовенство до режиму прозорості. Ти можеш пообідати у барі та замовити кухоль пива. Але якщо ти дозволиш собі упитися, то маєш бути готовим до публікації у соціальних мережах, скандалу на парафії і, зрештою, — до репутаційних збитків, а, можливо, і до звільнення.

Людські вади існують на всіх континентах. І клірики тут не виняток. Але «правила гри» — різні. Клірики у західному світі змушені рахуватися зі своїми вірянами та суспільною думкою. А клірики у пострадянському світі — вважають себе членами касти «недоторканих», тобто людьми, яким дозволено усе: сідати за кермо у нетверезому стані, бути завсідником шинків та ресторанів, недбало ставитися до служби та проповіді, зухвало спілкуватися  з нижчими за саном або вірянами.

Аби, пробачте на слові, «веселі попи» не швендяли по шинках, мають існувати певні інституції, які б запобігали попівському «бєзпрєдєлу». За логікою такою інстанцією має бути декан або архієрей. А що робити, коли бешкетник виявляється сам архієреєм? Або коли священики пиячать разом зі своїм архієреєм, як це, власне, і було у випадку з владикою Мстиславом та священиками храму Різдва Христового?

В сучасній Україні у священика є випробувані способи уникнути заслуженого покарання. Оскандалений священник УПЦ МП може перебігти до УПЦ Київського Патріархату. А коли йому не поталанило і проблеми з’явилися і там, —  перейти до УАПЦ. Гадаєте, що наша Церква — останній «пункт призначення»? Помиляєтесь! Є ще купа маргінальних юрисдикцій… «Хочете мене зняти?», — опонуватиме єпископу такий манрований «веселий піп». «Що ж, тоді я з громадою переходжу до іншої юрисдикції». І все… Єпархія, звісно, може виграти від втрати скандального клірика. Але вона буде змушена втратити і парафію…

Зарадити у цій ситуації може церковна громада. Священики можуть уявляти себе кимось на кшталт поганських жерців, яким «все дозволено», бо вони — жреці. Але у громади завжди є спосіб нагадати такому поганцеві, що сам по собі, без громади — він, власне, ніхто… Зауваження, скарга архієрею, нарешті, ультиматум: або ти будеш жити за совістю або звільняй місце іншому, побожнішому, кандидатові.

«Веселі священики» знають про ці можливості церковної громади. Тому й нерідко намагаються у той або інший спосіб контролювати громаду та належне їй майно (включно з храмовою спорудою). Один з найпоширеніших способів такого контролю — кооптування до складу громади («десятки») своїх родичів або приятелів. «Вам потрібно буде лише рахуватися на папері», — кажуть «веселі попи» у таких випадках. Люди погоджуються, іноді навіть з радістю. Мовляв, будемо ближче до Церкви, ближче до Бога. І таким чином, часто несвідомо, допомагають несумлінним клірикам стати на парафії «царем і Богом».

Саме так, на жаль, і сталося у храмі Різдва Христового, де на 4-й день після смерті Блаженнішого Митрополита Мефодія потаємно від більшості громади були змінені члени «десятки». Церква сумувала за своїм Предстоятелем. А дехто у цей час не сумував, а «ділив» храм, намагався перетворити церковну громаду на «закрите акціонерне товариство».

РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА «ПАРАФІЯ ХРАМУ РІЗДВА ХРИСТОВОГО МІСТО ТЕРНОПІЛЬ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ»

ЄДРПОУ 21161871
Місто Тернопіль
Адреса 46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, ВУЛИЦЯ РУСЬКА, будинок 22
Уповноважені особи
dsc_00041
Митрофорний протоієрей Ігор Семирозум

СЕМИРОЗУМ ІГОР ЗІНОВІЙОВИЧ – керівник з 01.03.2015 (згідно статуту)

Засновники ГОЛОВКО ГАННА МИКОЛАЇВНА

ЛАЗУРКО ГАЛИНА АНТОНІВНА

ЛАЗУРКО РУСЛАНА РОМАНІВНА

ОНИЩУК ЛЮДМИЛА ЗЕНОВІЇВНА – рідна сестра о. Ігора Семирозума

ОНИЩУК МИХАЙЛО ВОЛОДИМИРОВИЧ – чоловік рідної сестри о. Ігора Семирозума

ПІДЛИПСЬКА ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА – рідна сестра дружини о. Володимира Герасимчука

ПРИЙДУН ГАННА ВАСИЛІВНА – мати о. Ігора Прийдуна

ПРИЙДУН ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ – батько о. Ігора Прийдуна

СЕМИРОЗУМ ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА – дружина о. Ігора Семирозума

ЧЕХ ВОЛОДИМИР ЗБІГНЕВИЧ

КІНЦЕВИЙ ВИГОДООДЕРЖУВАЧ – СЕМИРОЗУМ ІГОР ЗІНОВІЙОВИЧ.

Серед списку “десятки” громади єдине справжнє відношення до храму має лише багатолітня тружениця – Головко Ганна Миколаївна.

Сюжет ТСН увірвав терпець тисяч православних на Тернопільщині. Ми розуміємо — так бути більше не може. А отже, надійшов час ліквідувати це сумнівне ЗАО. Храм Різдва Христового — це не приватний бізнес «веселих попів», а історична святиня українського православ’я. А отже він не може належати «десятці», яка складається з родичів «веселих попів».

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *