Свято Господнього Вознесіння завжди припадає на четвер 40-го дня після Світлої Пасхи. Це один з найбільших Господських празників, про який так писав св. Йоан Златоустий — «Ми, що були недостойні жити й на землі, сьогодні вознесені на небо. Сьогодні стаємо наслідниками небесного царства, ми, що не вартуємо й земного, виходимо на небо й унасліджуємо престіл Царя і Господа».

Дух богослужінь цього свята має радісний і прославний характер, оскільки 40 днів після Світлого Воскресіння учні Христові переживали незрівняну радість перебування з Учителем. Проте в якийсь момент усвідомлення Його відходу, в момент прощання, знову пригадуються нещодавно пережиті події — все ще не забуто вистражданої Голгофи, страсних мук Христа і розгубленості учнів, що із страхом розбіглися, лиш здалеку слідуючи за Учителем.

Через Вознесіння Господнє спасається грішне людство, уособленням якого є образ падшого Адама, що наголошується у літургійних текстах. Вознесіння стало продовженням свідчення перемоги над гріхом і смертю для всіх нас, оскільки Христос вознісся на небо, уособлюючи Собою початок відкуплення і відродження людської природи, зруйнувавши давнє осудження людини Господом.

Господь через всю старозавітню історію спасіння готує людство до прийняття «слави Свого блаженного життя». Здатність прийняти блаженство вічного життя полягає у відновленні Божого синівства, яке не можемо самі собі заслужити, оскільки як і благодать воно є даром. Це стало можливе через Боже воплочення, хресну смерть і воскресіння.

У велике свято — Вознесіння Господнього, бажаємо віри, незгасимої надії у краще і чистої духовності. Нехай приклад Ісуса освітлює Ваш життєвий шлях, робить його істинно праведним і нагороджує любов’ю. Прагніть бути кращими, чого б це не коштувало!

Прес-служба Тернопільської єпархії УАПЦ