Привітання Предстоятеля УАПЦ з 20-річчям служіння в архієрейському сані

Ваше Блаженство!

Прийміть щирі привітання з нагоди 20-річчя служіння в архієрейському сані.

Понад два десятиліття Ви старанно і зі смиренністю виконуєте покладений на Вас послух. Бажаємо Вам доброго здоров’я і бадьорості духу, багатьох милостей від Господа і Його премудрого лідерства в працях на користь Української Автокефальної Православної Церкви.

У цей світлий день до привітань долучилась Голова Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія Наталія Шевчук:

«…3 листопада 1996 р. Ви були хіротонізовані у сан єпископа архієреями Української Автокефальної Православної Церкви: Димитрієм (Яремою), Мефодієм (Кудряковим) та Ігорем (Ісіченко). Двоє з Ваших святителів, на жаль, відійшли у Божу вічність, а третій, — архієпископ Ігор Ісіченко — відійшов від Православної Церкви та її догматично-канонічної традиції.

Беручи участь у Вашій хіротонії, Блаженніший Митрополит Мефодій, треба думати, не сподівався ані на те, що сам невдовзі очолить УАПЦ, ані на те, що після його смерті посаду Предстоятеля УАПЦ посяде його ставленик.

Фонд пам’яті Блаженнішого Митрополита Мефодія неодноразово публічно критикував Вас за обрану лінію розвитку УАПЦ, яка передбачає відмову від об’єднання з братнім Київським Патріархатом та неформальне зближення з УПЦ МП. Не прийнятною для нас залишається і Ваша позиція стосовно збереження пам’яті про блаженноспочилого Митрополита Мефодія, який 20 років тому брав участь у Вашій хіротонії.

Проте сьогодні ми сердечно бажаємо Вам Божої помочі у складному архіпастирському служінні і молимо Господа, аби Він, не зважаючи на гріхи усіх нас, допоміг здобути бажану церковну єдність та зберегти нашу церковну ідентичність.

Кожен з нас має свої недоліки і, зрештою, кожен з нас неодмінно дасть відповідь за свій життєвий шлях перед Головним Суддею — Господом Нашим Ісусом Христом. Молимося і сподіваємося, що молитвами святих Землі Української та Ваших спочилих святителів, Господь збереже Вас і Ваших кліриків від повторення гіркого сценарію, який був утілений у житті одного з лідерів обновленського руху в Росії 1922-1946 рр. — митрополита Олександра Введенського, зі смертю якого остаточно припинив своє існування обновленський розкол…»

Прес-служба сайту

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *