25 серпня – день вшанування пам’яті святих мучеників та цілителів Фотія і Аникити. Святих молять про швидке одужання,зміцнення здоров’я рідних.

Жили майбутні святі у Нікомідії в часи правління жорстокого імператора Діоклетіана. Аникита був військовим сановником при імператорі, тому знав про його ненависть та жорстокі плани щодо всіх, хто сповідує себе християнином.

Після того, як імператор наказав розставити по всьому місту знаряддя для страти, святий Аникита прийшов до нього, щоб вмовити відректися від жорстокого ідолопоклонства. Розгніваний імператор не став слухати святого, а наказав кинути в клітку до диких звірів. Але лев, коли побачив Аникиту, зробився покірливий і лащився до нього. Раптово почався сильний землетрус, через що впало капище Геркулеса, і під зруйнованою міською стіною загинуло багато язичників.

Діоклетіан наказав палачу відсікти голову святому, але, як тільки той заніс меч, сам впав без відчуттів. Святого Аникиту почали колесувати і палити вогнем, але колесо зупинилося, а вогонь згас. Мученика кинули в казан з киплячим оловом, але олово остигнуло.

Племінник мученика – святий Фотій, вітав страждальника і, звернувшись до царя, промовив: «Ідолопоклонник, твої боги – ніщо!». Меч, занесений над новим сповідувачем, уразив самого палача. Мучеників посадили в темницю.

Після довгих прохань та обіцянок імператора озолотити та прославити їх, мученики твердо сказали: «Згинь ти зі своєю честю і багатством!».

Тоді, за наказом імператора, їх прив’язали за ноги до диких коней і волочили по камінню, але святі залишилися неушкодженими. Не постраждали вони і в розжареній лазні, яка розвалилася. Потім Діоклетіан повелів розпалити величезну піч, і безліч християн, яких надихнули своїми подвигами святі Фотій і Аникита, самі зайшли до неї зі словами: «Ми християни!». Всі вони загинули з щирою молитвою на вустах.

Тіла святих Аникити і Фотія не постраждали від вогню і навіть волосся їх залишилося ціле. Бачивши це, багато хто з язичників увірували в Христа.