Апостольське служіння спрямоване до вічності

Апостолы Варнава и Варфоломей

24 червня відзначається день пам’яті святих апостолів Варфоломія і Варнави.

Святий апостол Варфоломій, це саме той «істинний ізраїльтянин, в якому немає лукавства», як казав про нього Сам Господь (Ін. 1:47). Походив він з Кани Галілейської. Саме там Господь створив перше диво – перетворення води на вино.

Після сходження Святого Духа в день П’ятидесятниці, йому та апостолу Пилипу випав жереб проповіді Євангелія в Сирії та Малій Азії. Проходячи містами Сирії й Мізії, вони перенесли чимало скорбот і напастей; їх закидували камінням, забирали до в’язниць. Апостоли, благовіствуючи, то розходилися по різних містах, то сходилися знову. В одному з міст вони зустрілися з апостолом Іоанном Богословом і разом відправились у Фрігію.

Апостоли Варфоломій і Пилип, у місті Ієраполі, своєю молитвою вбили величезну єхидну, якій язичники поклонялися як божеству, і, через підступність та злобу язичницьких жерців, були схоплені і після довгих побоїв були засудженні на розп’яття. Як тільки святі були розп’яті, почався сильний землетрус, земля поглинула правителя міста і жерців з безліччю язичників. Інші злякані, стали знімати апостолів з хрестів. Апостола Варфоломія зняли живим, але апостол Пилип встиг віддати Богові свою святу душу.

Згодом апостол Варфоломій відправився в Індію, там він переклав з єврейської на місцеву мову Євангеліє від Матфея і навернув до християнської віри багато язичників. Апостол Варфоломій відвідав Вірменію, де створив багато чудес та зцілив дочку царя Полімія. Цар Полімій, а також багато наближених до нього прийняли Водохрещення. Їхній приклад наслідували жителі десяти міст Вірменії.

Через змову язичницьких жерців, брат царя Астіаг схопив апостола в місті Альбані і розіпнув униз головою. Але Варфоломій, будучи розіпнутим, не переставав проповідувати, за що і був усічений мечем. Віруючі поклали його останки в олов’яну раку і погребли.

Апостол Варнава народився на острові Кіпр і походив з коліна Левія. Батьки його були люди багаті і, живучи на Кіпрі, мали в той же час землю в Єрусалимі з будинком і великим садом. Вони подбали дати синові хорошу освіту. З дитячих років почав навчатися книжкової мудрості Варнава, що називався тоді ще Йосифом. Батьки відправили його до Єрусалиму, тут Йосиф виховувався разом з Савлом (апостолом Павлом). Обидва вони, як кращі учні, обдаровані великими здібностями, ревно шукали освіти, не могли не з’єднатися в школі Гамалиїла тісною дружбою.

Коли Христос почав проповідувати Євангеліє в Єрусалимі і творити чудеса, Йосиф побажав побачити Христа, почути Його божественну проповідь. І лише як тільки бажання це виповнилося, Йосиф полюбив Господа всією душею, увірував, і став Його учнем. З цього часу Йосиф вже не покидав Христа, скрізь слідував за Ним, став свідком багатьох чудес і був удостоєний покликання на апостольство в числі обраних Христом сімдесяти учнів. Коли незадовго перед стражданнями Господа, велика частина учнів, з лика сімдесяти, покинули Христа, то Апостол Варнава залишився в числі небагатьох, стояла також вірними.

Згодом він був названий Варнавою, вважають, це ім’я він отримав, бо наділений був особливим даром втішати скорботних. У той же час Варнава ревно проповідував Слово Боже.

Разом зі святим Павлом Варнава довгий час проповідував Євангеліє в Малій Азії, потім на острові Кіпр. Він перший з апостолів відправився для проповіді в Італію, був у Римі й заснував єпископський престол у Медіолані.

Після повернення на Кіпр Варнава продовжував проповідь про Христа Спасителя, юдеї після довгих тортур побили його камінням. Потім, розклавши багаття, кинули на нього тіло святого апостола для спалення, щоб знищити його безвісти. Але вогонь не зашкодив, мощі було таємно поховано християнами в печері. Відповідно до заповіту, на груди йому поклали переписане його власною рукою Євангеліє від Матфея.

Упокоївся апостол Варнава близько 62 року, на 76 році життя. Із часом поховання було забуто. Але на цьому місці виявилися численні знамення: хворі одержували тут повне зцілення від недуг, і його стали називати «Місцем здоров’я».

В 448 р. апостол Варнава тричі являвся у сновидінні архієпископові Кіпру Анфіму й показав місце поховання своїх мощей. У тому ж році 11 червня кіпрський архієпископ у зазначеному місці знайшов нетлінне тіло апостола з Євангелієм , що лежало на грудях. Імператор Зенон дуже зрадів цій великій події. Він випросив в архієпископа це Євангеліє і поклав його у своїй придворній церкві. На місці знаходження мощей за сприяння імператора було споруджено храм.

Із цього часу Кіпрська Церква називається апостольською й має право самостійного обрання предстоятеля.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *